Hypno5e

Я з тих людей, які завжди нагадають, що слухали когось до того, як вони стали популярними. Французи Hypno5e популярними ще не стали, я навіть думаю, ніколи й не стануть, але все одно: я почав їх слухати ще коли їхні кінематографічні кліпи збирали по пʼять тисяч переглядів. Тоді це можна було назвати атмосферним розйобом, тобто гурт робив все дуже красиво, розмазано так, але при цьому ще в них завжди була якась безкомпромісна брутальність, яка чимось мені нагадувала наш Злам. Але у випадку Гіпнозу все пішло по зовсім по іншій траєкторії, свої альбоми вони стали називати експіріенсами; контекст, теми, сенси становились все складнішими для розуміння з наскоку, форма самої музики почала відходити на другий план, сталася трансгресія. На новому альбомі вони нарешті досягнули своєї мети, Шеолу — в цьому царстві мертвих все мирське вже немає значення, тому почувши доволі знайомі форми в синглах я все одно розумів, що буде складно. Так, по факту є: в'язкий пост-метал, потужні брейкдауни, довгі акустичні пасажі, але все це скомбіновано в таких пропорціях і оформлено в таке звучання, що я навіть не можу назвати результат метал альбомом. Іноді здається, що під нього можна заснути, але, повірте, воно того варте.

гадаю, що гурт все далі відходить від якогось загального визначення музичних творів, більше слухачів це їм не додасть, на жаль