
Відразу я був приємно здивований, тому що їхній попередній альбом мені не дуже сподобався, а тут з першого треку, навіть з першого рифу, стає зрозуміло, що все стало набагато краще. Так, це вже інша ліга, воно чутно у всьому: у виконанні, у продакшені, але все ж таки мені таке покращення після повного прослуховування здалося трошки фейковим. Тобто все круте, що в них є можна почути на перших трьох піснях, а далі йде ось це класичне стоунеровське перемелювання води у ступі — та сама естетика, ті самі тягучі рифи, той самий однаковий спів, без жодного сюрпризу до самого кінця альбому. Тож може на наступному своєму релізі гурт зможе ще опанувати більш різноманітний сонграйтінг, я готовий ще почекати.