Ulthar

Написати щось кардинально інше про сонячну сторону їхнього Номікону я не зможу. Це дійсно те саме, просто в іншій структурній формі. Два двадцятихвилинних треки мають такі ж самі елементи та драматургію, за виключенням декількох справді більш експериментальних моментів. Попри всю амбіційність, композиційно це все ж таки дві довгі окремі пісні, тож на повноцінний альбом не тягне. Але прослухавши обидві частини декілька разів поспіль, я собі придумав десь годинний плейліст з цією парочкою й більшою частиною з першого тому, і в мене вийшов самий справжній пʼятизірковий альбом.