Antony and the Johnsons

ще задовго до Сема Ентоні був першим трансгендером, який міг довести мене до сліз, цей голос не для всіх, алеж я в ньому чую все, і біль, і радість, і навіть якесь почуття гумору, музика тут хоч і грає другу скрипку, проте теж має багато нюансів та деталей які одразу непомітні, але саме акомпанемент тут будує дуже тонку атмосферу і відповідний настрій, саме цей альбом більш болісний й доволі темний, він розривається як шторм, безжально, затихає як штиль, байдуже