Наприкінці нульових існував такий особливий пласт металкор-груп, які транслювали своєю творчістю богоугодний месседж і називались християнськими. В авангарді цього руху були, звісно ж, Underoath. І всі ці групи переживали досить схожі трансформації, рухаючись через емо-фазу від тяжкого звучання до легшого. Але колектив з американського Санкт-Петербурга вирішив пробігтися по цих сходах, перестрибуючи через дві-три сходинки. Вже на другому альбомі було чути, що це зовсім не тодішній пост-хардкор, а скоріше якийсь зіграний на дисторшені інді-фолк. Тому я взагалі не здивувався, коли половина звалила і продовжила грати щось важче у групі Decoder, а ті, що залишились, випустили цей EP. Вже набагато доросліша музика, з дуже крутим гітарним тоном і незвичайними ритмічними малюнками, додати до цього автентичний вокал з красивими вібрато, і ці чотири пісні хочеться ганяти по колу без зупинки. І навіть цей навмисний євангелізм надає якогось свого шарму і зовсім не дратує. На жаль, на цій сходинці Oceana не затрималась: група змінила назву, додала електроніки, і перетворилась на молодіжний аналог Radiohead, а тепер так взагалі робить якийсь контемпорарі поп. Але це вже зовсім інша історія.