Frontierer

хоч і не з першого разу, навіть не з пʼятого, але все ж вʼїхав у цей альбом і тепер вважаю їхнім найкращим, бо на ньому дуже збалансовано поєднані їхня вже звична безкомпромісність звучання, абсолютно лютий маткор та загравання з якоюсь неадекватною електронікою, плюс деякі нові штучки, які всі вдались, ну й такого гітарного тону вочевидь ні в кого більше немає, просто якісь рельси, як розігнали магнітами в адронному колайдері

деякі свіпи дуже схожі на крик кота