Найяскравіші представники останньої хвилі маткору повертаються після довгою паузи з коротким іпі. Але з яким. Кінетична енергія цеглин, які летять в тебе з хмарочоса тут досягає максимуму, я давно не отримував такого прочухана від музики. Саме звучання, а особливо гітарні ефекти, завжди було їхньої візитною карткою, то на новій роботі це теж не розчарувало, а навіть стало дещо більш футуристичним та жахливим, у хорошому сенсі цього слово, бо очевидно так і планувалось. По самих піснях теж немає дорікань, все в найкращих традиціях мескору, хаотичне, напористе, з плутаними структурами й такім же текстами. Як і на попередніх релізах Frontierer, я аплодую безкомпромісності та впертості гурту у тому, що вони намагаються робити, це однозначно вища ліга такого жанру.