У світі сучасного металкору, який складається з безкінечних I Prevail, сформувалась невеличка каста некон'юнктурних, за якими дійсно цікаво спостерігати, бо попри все вони продовжують йти на ризики та рухають свою творчість у більшому амбітному напрямку. Boundaries одні з них, ще на своєму попередньому альбомі було чутно, як вони шукають ще брудніший звук і цікавіші форми. Звісно, їм ще далеко до безкомпромісності Knocked Loose, або музичного генія Loathe, але на цій платівці здається вдалося реалізувати більшість своїх амбіцій. Yearning звучить дуже оригінально, хоча постійно заграє з канонічними елементами жанру, а ще більше він звучить абсолютно люто, саме ця лють стає візитівкою американців. Безліч моментів, коли від почутого стає навіть дещо страшно, настільки вдало вони задизайнили ці раптові брейкдауни, а ця скорбота, якої пронизаний The unbeautiful after, відчувається аж фізично. На трохи затягнутому хронометражі можна знайти багато того, що може сподобатися поціновувачам важкої музики, а за рахунок концептуальності навіть трошки більше.
топова обкладинка
ці чисті приспіви їм давно вже непотрібні