Saidan

хто б міг подумати, що американський блек метал проєкт настільки упориться у візуал кей, що буде звучати більш схоже на Dir En Grey, ніж ті звучать зараз, але тут все ще й таке безжально швидке, дуже гучне, що аж іноді перевантажує, не без ліричних моментів, з яких найбільше сподобався неочікуваний акустичний клоузер

виявилось, що короткий хронометраж був зовсім не недоліком попередника, бо Fangdriller трошки overstays its welcome і під кінець набридає