Насправді ця легенда розпочалась так давно (18 років тому!), що вже є ціле покоління фанатів Дефтоунс, які навіть не знають про існування цього міфічного альбому під назвою Eros. Навіть я з часом перестав в нього вірити, і вже хотів запустити конспірологічну теорію, що більшість пісень з цієї невипущеної платівки було канібалізовано по інших релізах, бо хто може повірити, що в них є два різних треки з назвами Tempest і Trempest? А виявилось, що це реально 11 пісень оригінальної музики. Тож залишається одне питання, чи воно було того варте?
Звісно ж, так! Це ж новий/старий альбом Deftones, навіть в такому незведеному стані ці демки справляють неймовірне враження, ніби це якийсь загублений пазл, який нарешті знайшов своє місце. Вочевидь Ерос є логічним продовженням Saturday Night Wrist, може трошки більш стриманим і не таким болючим, місцями з цими заграваннями із шугейзом, які зʼявляться набагато пізніше, та й загалом є щось таке замріяне пост-рокове на ньому. Як і кожна їхня робота, тут створюється якась своя дивна унікальна атмосфера, яку не так просто вловити, але всі ці імена стриптизерок, назва альбому та ті тексти, що можна розчути, дещо натякають — це все про непросту різнобарвну любов, скажімо так. Перформанс під цей концепт теж підходящий, Чіно видає, як свої самі високі ноти, так і найлютіші скріми. Гурт теж грає натхненно і вже навіть якось незвично, з цього часу все ж пройшло аж пʼять альбомів. На жаль, майже не чутно електроніки Френка, швидше за все, вона просто не була дописана, але там, де є, то дуже класна. Всі тізери, які ми чули раніше дуже класні: Мелані так само розвалює, як і на лайві, те, що раніше називали Далласом таке ж прекрасно, Smile кожного разу рве душу…
Попри всю радість від того, що я нарешті зміг почути той самий Ерос, я не думаю, що він колись вийде в фінальному стані, смерть Чі Ченга поставила на цьому хрест. Але саме прикре, що я не думаю, що це був би надто вдалий альбом Дефтоунс і він точно не був би кращим за Diamond Eyes. Якихось супер хітів я тут не почув і загалом не можна назвати весь трекліст якимось надзвичайно міцним. Прослухавши це демо декілька разів, здається, що потенціал у нього безумовно є, але чи зміг такий альбом поставити гурт назад на рейки (як це зробив свого часу DE) після доволі провального комерційно SNW, який майже розвалив групу. Таке враження, що в паралельній реальності це був би останній реліз мого улюбленого гурту.
Sable може бути їхнім найгіршим треком
ймовірно це Коув Ребер на фіті в Brianna