більш за все мені подобається на цьому альбомі, що чувак взагалі не вміє співати, але видає один з найщиріших перформансів цього року, а ще за допомогою Курта Балу вони нарешті дропнули цю убогу психоделічність та повністю віддались важкій стороні свого звучання, не без прогу, звісно ж
споконвічне питання будь-якого стоунеру: нащо повторювати один риф чотири рази, якщо його можна повторити шістдесят чотири рази