Якби мені платили по одному євро кожного разу, коли я казав, що європейський пост-хардкор це найкращий пост-хардкор, у мене була б десь сотка, що навіть непогано, треба частіше так казати. Але це правда, особливо в скандинавському сегменті цього жанру коїться щось надзвичайно тягово. Тож цей норвезький гурт став для мене справжнім відкриттям 2024 року, тому на продовження такого нойзового вихору буквально з усього, що я люблю в музиці, я вже дуже чекав. Повторити той успіх було надскладною задачею, бо LHLLEIMFFO був просто ідеальним, таким агресивним, танцювальним, експериментальним, навіть унікальним. Проте, здається, вийшло. При тому з якогось іншого боку, основа звучить схоже, але має більше енергії саме живого виконання, електроніка теж присутня, однак використовується здебільшого задля атмосфери. Сонргайтинг зсунувся трошки більше в сторону року, з акцентом на хуки, поки вони не скинуть на голову якусь атомну бомбу у вигляді лютих бласт-бітів чи абсолютно інфернальної стіни звуку. З кожним прослуховуванням WDTPBOS я розумію, що розумію його все менше, але він стає мені ще ближчим. І я дуже мальовничо можу уявити собі тісну репетиційну кімнату, де це тріо на маленькій сцені дає концерт для своїх, для своєї маленької сцени.