Європейський пост-хардкор завжди займав якесь особливе місце в жанрі: більш нервовий, більше експресивний, менш конформістський. Мабуть, це все почалось з Refused, як мінімум, саме їхній безкомпромісний та експериментальний підхід мав би змусити інших теж трохи відрізнятися від глобальної сцени. Норвежці Hammok це теж розуміють, тому дуже вміло удають, що ніякої іншої сцени не існує, а є тільки їхній дивний бленд нойзу, панку та споконвічного скандинавського спліну. Тому всі ці реверанси в сторону тих самих Refused та гуртів з FFO, чи навіть Daughters зовсім не сприймаються, як інфлюєнси, це просто моя спроба хоч якось схарактеризувати цей матеріал. Тому що він дійсно оригінальний, у всьому, звучанні, зведенні, змістах — це такий ковток свіжого повітря, ви собі не уявляєте. І при всьому цьому не заумний, не претензійний, а все одно має в собі це хардкор ядро (пробачте за каламбур), що одразу дає зрозуміти, наскільки цей гурт має знищувати наживо. Альбом є справжнім відкриттям цього року для мене, вдвічі приємно, що наводка від мого підписника, тому ще раз щиро дякую!
у першій пісні називається назва альбому, а я таке дуже люблю
легко сплутати з легендарним пост-роком під назвою Hammock