Softcult

у цьому симпатичному дуеті завжди відчувався потенціал, навіть не дивлячись на всю ту історію з вкраденим у Loathe треком, в них є стиль, вайб, естетика, це те, чого бракує багатьом іншим, і пісні теж були, тому я був здивований, що це їхній перший повноформатник, бо здавалось, що вони вже якийсь час з нами, і на цьому альбомі вистачає гарних речей, які загорнуті в їхню вже фірмову суміш дрім попу та інді року

однак відчуття, що ти очікуєш від проєкту чогось більшого так і не зникло, наприклад, після прекрасного атмосферного інтро вони чомусь не можуть вхопити цю атмосферу за хвоста, а потім щоразу перебиваються з прикольного мід-темпо шугейзу на якийсь гранж, і ніби не можуть знайти баланс між своїми інфлюєнсами