таке стрімке падіння колись надії шведського прогу треба якось дослідити, бо останні три альбоми вони нестримно котяться, від чергового європейського Tool tribute band до типового американського стадіонного року відстань подолано дійсно неймовірну, і перше в них виходило набагато цікавіше, зараз без сліз/сміху слухати цей гугнявий вокал під примітивні рифи просто неможливо, важко повірити, що цей драмер колись записав найкращі альбоми Опет