Emma Goldman

Застрибую в останній вагон хайповозу, аби теж порекомендувати цих ноунеймів. Скрімо, як жанр, не те щоб дуже часто чимось тішить, а таке помірне пробиття за рамки взагалі буває надто рідко. І цей реліз ніби навіть ніяк не старався, бо музика гучна та безкомпромісна, в найкращих традиціях, з елементами хаотики й щирими текстами. Саме лірика тут дуже зубаста та про current things, подається відповідно, навіть не розбираючи слів, по назвах все одразу стає зрозуміло. З особливо цікавого на альбомі є драм-н-бейс інтерлюди, а ще мені сподобались ці дівочі крики, типу riot grrrl, які чомусь мені нагадали гурт Boris. Дуже лайк.