якщо їхній перший альбом все ж намагався капіталізуватися на тому, що в цьому проєкті зібрались музиканти з вже відомих гуртів, то на Violet, здається, вони нарешті стали самостійною одиницею зі своїм унікальним вайбом, злегка припанкованим, дуже чуттєвим і на подив не завжди серйозним, тільки Грін все одно Грін, але ж за це я його і люблю, тож просто не треба від них чекати ще одного Blue Sky Noise, Black Parade чи Full Collapse
я все одно не вивожу цю любов Френка до таких чисто батя-рокерський рифів