Kendrick Lamar

дійсно саме досвід блискавичних дісів на Дрейка тут чутно найбільше, і той факт, що на однойменний трек Кендрік отримав біт за два дні до релізу, підкреслює те, наскільки на льоту, в моменті був створений цей альбом, продакшен теж натякає, що ця робота має звучати сиро, голос з мінімальною обробкою й музика теж стримана, весь фокус на текстах, вони наполегливо злі та відверто інтроспективні, навіть ще більше, ніж на Mr. Morale

але поки що я не помітив ліричної та музичної глибини TPAB чи бомбічності DAMN., GNX так намагається бути невимушеним, що сприймається, як скоріш якийсь недбалий, а ще я щось не можу сказати, що мені подобається ця нова манера Ламара читати крізь зуби, яка домінує на цьому релізі