The Unsleeping

Свій відгук про цей альбом я сформував вже давно, але побачивши реакцію на нього сьогодні, хочу розпочати з іншого. Є такий мем, де чувак з гримасою на обличчі показує пальцем на щось і каже: this fucking sucks actually, а там написано: literal coolest thing ever. І те саме з цим альбомом, я можу зрозуміти, що в ньому далеко не все може подобатись, але щоб викликати відвертий хейт, не розумію. А СБП точно є за що любити: по-перше, за хіти, які вже можна вважати класичними для звучання The Unsleeping, похмурі гітари, пронизливий голос, постпанкова ритм-секція. По-друге, сам альбом склався в цікавий різноманітний досвід, де знайшлось місця й для саморефлексії, й для гірких жартів, й просто для чогось буденного, знайомого. І третє, найголовніше для мене, сироти, мурашки, які не те щоб часто у мене виникають від музику, а тут було, на Мусиш було, на інтерлюдах Вані було, на фіті з паліндромом теж. Це і є музика, це і є панк.