Всім відомо про моє слабке місце — повноформатні альбоми, я тримаюсь за цей майже атавізм, досі очікуючи від артистів широких повних форм, а не компромісів на угоду стрімінговим платформам, тому будь-який LP, а особливо від українських гуртів, викликає в мене повагу за замовчуванням. У випадку Sick Solution такий крок був зовсім не прогнозованим, вони, такі досвідчені, точно мали розуміти, наскільки це ризиковано вкладатися в таку велику роботу. Але ось ми тут, Хардкор Якудза, логічне продовження Самурая, їхнього другого EP, однак стилістично, музично воно не може далі від нього, бо на заміну експериментам різної якості та дуркуванню прийшли впевненість і нарваність. А ще на відміну від свого попередника цей альбом має більш кристалізований концепт, якусь тематичну канву та щось, що можна назвати оповіданням. Воно, звісно ж, не таке серйозне, і вистачає й жартів, і мемів, проте якась драма все одно присутня, в якій головний герой один за одним боріть чудовиськ, не приймаючи хворість людства, а в кінці все одно програє. Я б міг пуститись в розлогу критику про те, що мідюшні барабани могли б бути потужнішими, чи що вокал якийсь надо сухий, чи що відсутність більш продуманих переходів перетворює деякі пісні на салат з рифів. Це все не так важливо на фоні того: як безкомпромісно звучить цей матеріал, наскільки весело це слухати, і що це дійсно альбом.
пора робити помирач
чіназес