Здається, що на своєму шостому альбомі ці дивні фіни зрозуміли, що вони вже мають якийсь серйозний статус і тому підійшли до створення своєї нової платівки теж серйозно. Тому цього разу гурт присвятив більше студійного часу на експерименти, саунд дизайн та написання більш цілісного твору. Не всюди цей підхід виявився ефективним, але там, де це спрацювало результатом стали одні з їхніх найкращих пісень. Деякі моменти тягнуться довше, ніж хотілось б, а на заміну відчуття того, що вони це грають всі разом наживо, зʼявлялось щось нове, цікавіше за своїм характером. Однак все одно Muuntautuja варто сприймати, як монолітне оповідання, зі всіма його мінусами та плюсами, так воно вражає найбільше.
❓ чому всі називають це блек металом;