Історія легендарного британського рок-гурту Anathema не сама проста, але довга, їхній від дум металу до чуттєвого прогу зайняв 25 років і закінчився доволі некрасивим розпадом зі спробами суїциду та боротьбою за авторські права. Коли все уляглося, стало зрозуміло, що саме Денні, один з братів Кавана, буде відповідальний за їхній колективний спадок, і це не дивно, бо якраз він був головним сонграйтером. Чи вдалось йому? Швидше так, чим ні. Музично це майже не відрізнити від пізньосереднього періоду оригінального гурту, десь після першої перерви у творчості. Все одночасно сумне й надихаюче, дуже репетативне та будується суто на білд-апах, проте емоційного розжарення в голосі дуже не вистачає — Вінсент Кавана вмирав і наново регенерувався протягом кожної пісні. Не вистачає й феноменального вокалу Лі Дуглас, яка на останніх альбомах стала майже солісткою. Якісь вилазки за межи звучання, яке окреслили назва проєкту та обкладинка, тобто того самого девʼятого альбому, платівка робить тільки під кінець, і в цих експериментах може бути майбутнє Weather Systems.
дійсно звучить, як логічне продовження Анафеми, з приємними рефренами та тим самим тематичним фокусом
той вокальний вакуум, який залишився від Вінсента та Лі не може бути заповнений Денієлом і запрошеними співачками