Важко буде критикувати альбом, який супроводжувався, як я вже казав, одним з найцікавіших промо останніх років, але ж прийдеться. По-перше, не альбом, а все таки коротенький EP, проте, коли повністю занурюєшся в його концепцію, стає більш зрозуміло, чому все так. А все доволі дивно, бо на високому рівні Новеліст поставив собі мету вирватися з жанрових кліше, в яких сам себе загнав попередньою успішною дилогією, ціль амбітна та ризикована. Тому нижче, на рівні виконання артист зіткнувся з купою проблем, головну з яких я можу окреслити, як «що далі, куди рухатися?» Ця невизначеність, смуток відчувається у всьому: в обережному продакшені, жанровому туризмі тільки на рівні транзиту в аеропорту, у ліричному пошуці самого себе. Бо ідеї є, як музичні, так і естетичні, буває навіть вдала реалізація, але в сумі воно вражає менш, ніж окремі компоненти. Я вірю, що Sad Novelist вибереться з цього кладовища з чистим розумом, хоробрість для цього він вже знайшов, тепер залишилось тільки знайти стежку.
❓ але чому він викликає стільки хейту?