Нарешті вони випустили свій найлегкодоступніший альбом, який все одно знаходиться дуже глибоко на території екстремального авангард металу. Бо після Abscess Time мені здавалось, що ми втратили цей гурт назавжди, десь в абстрактних формах джазу та не завжди доречних експериментах. А тут все добре, є структури, є пісні, все, звісно, таке саме технічне на межі можливого, але тут ця техніка має мету підкреслити той нерв, яким пропитаний Exhaust. Я б навіть назвав цю платівку ближчою до маткору ніж технічного дезу, особливо на середніх темпах. Не обійшлось і без експериментів, які теж тут влучні, як наприклад у пісні Out of Gas, де їм вдалося транслювати щось схоже на Daughters. Коротше кажучи, це, мабуть, вперше, коли я можу насолодитися альбомом Pyrrhon і не сумніватися, чи не подобається він мені через якийсь елітизм.