Послухав цей альбом. Перечитав, що писав про Eden in Reverse. Побачив, що пропустив реліз 2021 року. Все одно нічого не пойняв. Як з синтвейвного прогу цей гурт перетворився на мелодійний блек? Це точно ті самі македонці? Виявляється, що так, і для них це, скоріше, повернення до їхнього звичного звучання, яке було до всіх цих експериментів. І не сюрприз, що це їм до лиця набагато більше ніж низькосортна електроніка та перетюнений вокал. Так, деякі моменти занадто металеві, що аж іноді стає смішно від цих пафосних соло та симфонічних пасажів, але в цілому платівка цікава та атмосферна, хоч і трошки вторинна.