Хто б міг подумати, що той гарненький гітарист/вокаліст піонерів крабкору Attack Attack! стане для мене взірцем сучасної музики та автором одного з найочікуваніших альбомів цього року? Але це дійсно так, і щоб це повністю зрозуміти, треба зануритись в цей мікровсесвіт фанатично-саркастичної любові до Америки, який створив Білмурі та до країв наповнив своїм чудернацьким стилем, цікавим лором і постіронією. Тільки одні кліпи чого варті, такі смішні, такі добрі, а собака яка тягова. А втім, навіть без всього цього, просто слухаючи музику одразу розумієш, наскільки все тут круто, смачно, кожен приспів з хуком, всі звуки тембрально ідеальні, аранжування зроблені з таким глибоким знанням, що може здатися, що над платівкою працювала якась скажена команда продюсерів. Проте ні, це все зробив один Джонні Франк. Ось ми й добрались до головного козирю AMERICAN MOTOR SPORTS — це, звісно ж, те саме кантрі, яке зараз набуває нову популярність, тож ми бачимо не тільки поп-зірок, які переходять в цей жанр, але й таку легенду металкору. Мабуть, це найорганічніший транзишен на моїй памʼяті, не тільки це тяжіння до сумних пісень про розбите американське серце під банджо тут надто доречне, так ще й поєднане з його вмінням все одно залишатися в металі, і робити це краще за багатьох представників сцени сьогодні. Дійсно цим рифам, брейкдаунам можна позаздрити, навіть тривіальні для важкої музики речі у Джонні все одно виходить зробити класно й з цікавинкою. За таке старання я готовий пробачити цій платівці те, що 60% пісень вже вийшли синглами, а всі фіти аргументовані тільки тим, що Bilmuri треба увірватися на цей ринок сучасного кантрі. Вже скоро він стане великим імʼям в музиці, і я буду рад за цим спостерігати.