
більшість пісень на альбомі про сперму і про те, як кінчають Макс Беміс і його дружина
але здебільшого це звучить, як глибока криза середнього віку, за якими жартами та іронією це б не ховалось, постійний неймдропінг інших (панк)-рокерів, типу Том ДеЛонга, Брендона Бойда, дісталось навіть Touché Amoré, сприймати цей реліз серйозно теж не допомагає, а останні дві композиції взагалі неслухабельні