
Гадаю, щось було відомо заздалегідь, тому що назва та обкладинка дещо натякають на майбутню долі Стіва, який помре за десять днів до релізу. Цей вокзал дійсно схожий на кінець шляху, а напис «до всіх потягів» — це кудись туди, що буде після. Музикою альбом теж натякає на неминуче, більш стриманий, не такий гучний, але все одно нервовий. На місці й гірка іронія Альбіні, його лірика завжди була повна референсів, як кажуть, на трьох людей. А я все одно не можу викинути з голови цей рядок з (вже) останньої пісні гурту Шелак: if there’s a hell I’m gonna know everyone.