Shellac

Гадаю, щось було відомо заздалегідь, тому що назва та обкладинка дещо натякають на майбутню долі Стіва, який помре за десять днів до релізу. Цей вокзал дійсно схожий на кінець шляху, а напис «до всіх потягів» — це кудись туди, що буде після. Музикою альбом теж натякає на неминуче, більш стриманий, не такий гучний, але все одно нервовий. На місці й гірка іронія Альбіні, його лірика завжди була повна референсів, як кажуть, на трьох людей. А я все одно не можу викинути з голови цей рядок з (вже) останньої пісні гурту Шелак: if there’s a hell I’m gonna know everyone.