Весь мій захват від цього стриманого звучання та витонченого сонграйтингу випарився десь після четвертої пісні. Тому що просто скучно: слухати фоном і що-небудь робити, мабуть, добре, а намагатися щось сконцентровано отримати від цього альбому — складно. Варто зазначити, що це найкращий звук, що я чув у жанрі акустичного інді-фолку, проте шкода, що його не використали для більшої варіативності. Але Семюель Бім все одно дуже талановитий музикант і людина.