Якщо фан-база цього гурту вже була поділена на два табори: фанати атмосферного Asheran та поціновувачі більш відполірованого Etemen Ænka, то цей альбом має створити ще третю групу, тому що ніякого обʼєднання не вийде. Хоча здається, що саму таку ціль собі й поставили шотландські пост-металісти, але дещо переслухали Crack the Skye, в результаті чого саме пост-металу на новому релізі вийшло по мінімуму. І ця нова форма якось скувала гурт DVNE в емоційному й драматургічному планах. Вау-ефект від нового звучання вивітрюється одразу після першої пісні, а далі йде година міцного металу з винятковими рифами.
може це й був їхній оригінальний задум, але альбом сприймається, як одна довга пісня з мінімальною варіативністю та однаковим, не найсильнішим, чистим співом