Можу повторити все, що я писав про їхній попередній альбом: гурт мімікрує під музику періоду, до якого ніяк не відноситься, і єдине, що намагається викликати — це хибне відчуття ностальгії. Але може це й не так погано, на те він і ревайвал. Проте SYSC все одно звучить більш як симулякр того, що вони любили та слухали на початку двохтисячних, ніж щось дійсно оригінальне. Звук тих часів був саме таким, тому що для цього були певні культурні передумови. Американська хардкор і емо сцена завдяки інтернету одночасно відкрила для себе норвезький блек метал та гетеборзький мелодік дез, і тому в їхньому матеріалі зʼявились високі скріми, інтервальні гітари та дабл бейс. Тоді це справді було синергійно, актуально, а зараз сприймається дещо комічно і штучно. І мені здається космічні ковбої це теж помітили, тому вирішили розбавити свій sasscore театральщиною (слово scene повторюється буквально в кожній пісні) та нуаром. Дійсно, стало цікавіше. Однак пісень все одно немає, все губиться у постійних спробах шокувати, здивувати, влюбити нарешті в себе. Тому реліз мені здався трохи маніпулятивним, хоч і з покращеними вокалами, майже всіма вдалими фітами, та натяком на якийсь новий контекст, але все одно несправжнім.