В принципі на сьогодні їм немає рівних, як у саунд-дизайні, так і взагалі в дизайні всього того, що навколо музики, як промо, кліпи, стиль. Звучання, яке має розмазати тебе по стінці на цьому альбомі супроводжується ефірним вокалом, який нагадує більше якийсь нью-вейв, сама по собі така комбінація звучить цікаво. Хоча на довгій дистанції через таку беземоційність альбом починає здаватися доволі одноманітним, це дещо розбавляють дуже вдалі фіти, але все одно відрізнити одну пісню від іншої буває складно. Моменти, які перед усім нагадують про батю індастріалу Трента Резнора, якось запамʼятались найбільше, будь-то барабани, як у Wish, чи шелестящі семпли а-ля The Downward Spiral. В цілому робота має круту естетику, якої на жаль не вистачило на всі 40 хвилин альбому.
у гурта досі є сторінка вконтакті, яку вони регулярно оновлюють, посилання на неї є на новій версії офіційного сайту