Я реально ніколи не втомлюся слухати цей альбом, буквально від вступного рифу до останнього рядку — we are cured. Ще раз повторюсь: просто легендарний оупенер, цікавий концепт, незабутній гітарний тон. Це дійсно була дуже важлива віха у тому витку розвитку емо сцени, War All the Time доторкнувся до кожного. Проте правильніше буде трошки більше поговорити саме про концепт; це для багатьох буде шоком, але альбом зовсім не про війну, навіть однойменна пісня не про війну, вся естетика та назви про війну, але сам альбом не про війну. Він скоріше про протистояння внутрішнє, а не зовнішнє, він про боротьбу зі зміною епох, яку всі переживали на перетині тисячоліть, про дорослішання, а ще він про стрес і тривоги зростання в американській субурбії, де, на перший погляд, все тихо, гладко, спокійно. Десь так само, як шведські підлітки вилили свій протест проти рафінованого притупленого життя у народження блек металу на початку девʼяностих, десь з тих самих причин та рефлексії на юнацьку екзистенційну кризу, байдужість до всього зʼявився на світ цей магнум опус Thursday. Війна завжди.
а ще ми зробили тяговий кавер на титульну пісню: https://youtu.be/gM_jL8f09DM