попри те що мені зовсім не сподобались обидва сингли, фінальний результат трансформації цього гурту у більш комерційну музику можна вважати вдалим, буквально кожен приспів зроблений таким чином, щоб його хотілось почути тричі за пісню, як False Dawn переходить в Scissors, щось на рівні Парабол Тулу
у весь цей мелодраматизм зовсім не віриш, тексти не здаються щирими, все надто схоже на Taking Back Sunday та емо музику того періоду, але без розуміння, що саме робило їхні інфлюєнси такими справжніми, відвертими, зі звучанням та сама проблема, десь застрягло між радіо-роком і пост-хардкором