Їхній Brave Faces Everyone був одним з моїх найулюбленіших альбомів 2020 року, можу одразу сказати, що цей ще краще. Хоч емо складова в музиці цих американців (так, вони навіть не іспанці) потрохи зникає, на заміни прийшла якась нова форма, яку можна схарактеризувати, як дивну комбінацію з американи та нью вейва. Звучить дійсно оригінально. Вайб у No Joy теж доволі унікальний, мені він чогось нагадує фільм Доні Дарко, все таке сумне, проте цікаве, наче має бути скучним, але навпаки надає енергію. Найсильніша сторона цього альбому все ж лірика, тексти розривають серце й збирають його наново, вони депресивні, реальні, зрозумілі. І ще варто зазначити те, як класно звучить сам вокаліст і наскільки в нього чітка дикція, кожне слово понятне, навіть не треба нікуди дивиться. З першого прослухування ця робота може здатися простою, дайте шанс, послухайте декілька разів, гадаю, що саме в наш емоційний стан він має влучити в яблучко.