Blackbraid

платівка чіпко повертає у знайоме звучання девʼяностих, коли метал був винахідливий на класні рифи, і все відчувалось, як щось нове та не вторинне, хоч і не схоже за стилем, але це чогось нагадало мені за ранніх In Flames, все таке концентроване, мелодійне, цікаве, музика повʼязана не тільки тематикою, а ще і якоюсь спіритуальністю, що враховуючи бекграунд музиканта не дивно, тогорічна перша частина, яку я пропустив, теж класна

ця приємна ностальгія одночасно навела мене на думку, що від сучасного блек металу я все ж таки очікую трошки іншого звуку, надто задовгий альбом