Loma Prieta

дійсно схоже на альманах всієї емо музики, є й щось схоже на American Football, так і трошки Touche Amore, не кажучи вже про легендарні гурти, але в більшості всі ці рефери все одно уходять у звичайну Лому Прієту, які теж вже заслуговують на культовий статус в жанрі, хоч такі різні компоненти здаються не завжди доречними, той самий чорно-білий вайб зберігається в кожній пісні, зіграно все без метронома, іноді здається, що дисторшн накинули на мастер зверху, коротше, все як і має бути

кажуть, що це їхній останній альбом, тож за таких обставин мені хотілось би почути більш концентровану крапку в лютому звучанні, яке притаманне саме творчості цього гурту