Довго й цілеспрямовано німці The Ocean йшли по геологічним епохам і нарешті дійшли до сучасної, Голоцену. Тому зовсім не дивно, що в їхній музиці зʼявилось багато синтезаторів, звучання стало легшим, проговим та дещо дистопічним. Такі зміни для колективу були потрібні, тому що при всій моїй любові до двох попередніх альбомів, в цілому вони почали звучати доволі схоже й прогнозовано. Але чи ці зміни були добре реалізовані? На жаль, ні.
відсутність звичайної динаміки та пост-металевих елементів розкрила неможливу репетативність у сонграйтінгу, дійсно гарно звучать тільки ті моменти, де гурт знаходиться у своїй зоні комфорту, надто банальні тексти і слабкий вокал теж стали більш помітні