Майстер розбивати моє серце Енді повертається з новою іпішкою, яка є логічним продовженням попереднього альбому. І насправді я більш радий такому формату для саме такої сторони їхньої музики, на тому повноформатнику під кінець це все ж таки ставало доволі скучно. Шість пісень достатньо, щоб і поекспериментувати з різним звучанням, і донести черговий нескінчений сум, який кожного разу вганяє в екзистенційну кризу. Звісно ж, я все одно залишаюсь фанатом тих самих рокових релізів, але якщо обирати між його сольною акустикою і цим, електроні балади під фортепіано мені подобаються більше. До того ж вокально це, мабуть, найкраща робота Галла на сьогодні, а лірика все така ж нарочито відверта та дуже рілейтебл. Подивимось, чи це затянувшийся експеримент, чи це і є фінальна форма манчестерського оркестру.