коротше кажучи, це найкращий альбом In Flames за останні майже 20 років, і для гурту, який весь цей час повільно деградував, це дійсно досягнення, незрозумілі експерименти попередніх робіт дали дорогу більш класичному потужному звучанню, навіть вокально Андерс Фріден одночасно й повернувся до себе минулого, так і покращив свій чистий спів, виявляється, що це не так складно знов писати цікаві мелодійні рифи з соляками які запамʼятовуються
але все ж таки реліз став жертвою власного маркетингу, всі сингли натякали на те, що це буде справжнє повернення до їхнього коріння у мелодік дез металі, але в реальності це скоріш квінтесенція всієї творчості Ін Флеймс, зі всім хорошим, що в ній було, та з поганим теж