Нарешті це їхня фінальна форма, й дійсно для цього Гейлі треба було випустити дуже чудовий сольник. Музично це справжня трансгресія від поп-панку через інді в альтернативний рок, і в цьому вони звучать дуже комфортно та органічно. Легкий гітарний перегруз, приємно перекомресовані барабани, бас який грає щось цікаве, а не просто щоб було. Втім зірочка альбому, звісно ж, Гейлі Вільямс. Хоча не можу сказати, що вокально це її найвидатніша робота, але в цій новій стриманості щось точно є — вона гарно передає ті сенси які були закладені в ці пісні. А сенси на This Is Why доволі нетривіальні: рефлексія на події останніх трьох років, на ту шкоду яку вони завдали нашому колективному ментальному здоровʼю, на дисоціацію від всього. Емоційне оніміння це зовсім не те, про що можна розказати яскраво, але це можна зробити так красиво, як зроблено тут.
чього Figure 8 сьома на альбомі