я дуже люблю нойз/сладж/грайнд, коли він такий, безкомпромісний, необтяжений музичною формою, де смисли першорядні, а звучання не продиктоване канонами жанру, а навпаки сенс перетворюється на емоції, емоції в звуки, але й аудіо складова тут на висоті, країна бога гучна, брудна, важка, її ритмічність схожа на марш, який вводить у транс, а слова, як мантри
перфектний