Дивно спостерігати, як багато хто чинить опір тому факту, що він справді класний, і намагається знайти в ньому вади, морщачись від звуку і називаючи альбом нудним. Hushed and Grim можна описати, як енергетика Хантера помножена на прогресив Crack the Skye в естетиці Cold Dark Place, тобто на папері це їхня найкраща робота. Але це не зовсім так. Коли у такої культової групи з однією з найбездоганніших дискографій у металі виходить аж восьмий повноформатник — це, звісно, трохи інша історія, ніж просто послухати якийсь суперський реліз. Тут, як у калейдоскопі, накладаються один на одного дуже багато моментів: видима втома і перенасичення, трепетне ставлення до ранньої дискографії, і стійке відчуття того, що це вже було. Тут немає самоповторів або одноманітності, просто їхня музика продовжує викликати все ті ж сильні емоції, тільки в дещо згасаючій прогресії. Але це єдина критика, яку я можу представити, що Мастодон надто крута група. А в решті це потік хітів, з трьома найвпізнаванішими голосами в році, сотнею класних ріффів і дуже зрозумілим ліричним змістом. Альбом справді тихий і мрачний, навіть десь болісний, і теми в ньому піднімаються зовсім непрості; залишається тільки сподіватись, що для них Hushed and Grim мав оздоровчий ефект.