156/Silence

мені самому якось прикро, що в гурту, який я полюбив на їхньому попередньому альбомі, на новому я можу назвати десь три речі, які мені сподобались: фіт з Crippling Alcoholism, брейкдаун у Phoenix Dies і клоузер, ну може ще амбіції

а все інше можна окреслити розчаруванням, рифи не запамʼятовуються, а займають місце, та й пісні всі схожі одна на одну за рідкісним виключеннями, нічого, що робило People Watching таким цікавим і захоплюючим, я тут не почув, якесь все дуже стандартне для жанру, що по звуку, що по сонграйтингу, а ще мене просто дико бісять ці скріми, які робляться з однаковим вдихом

чому на платівці немає Our Parting Ways, яка краще за переважну більшість треклісту, й якщо це дилогія, що саме ці альбоми повʼязую, окрім обличчя