156/Silence

як це не називати, ню-металкор чи ню метал ревайвл, але зі всіх гуртів, що намагаються робити щось подібне, саме у 156/Silence це вийшло найкраще, не з першої спроби, звісно, а тільки з четвертої, однак я все ж таки полюбив цей гурт, бо в них нарешті зʼявився гарний чистий вокал, а не пародія на Чіно, і без того круті брейкдауни розбавились атмосферністю, а музика почала винахідливо додавати в себе якісь дійсно цікаві елементи, обгортуючи все в єдиний концепт, що нагадало мені Loathe

альбом, як кажуть англійською, overstays its welcome, пісень все ж забагато