Rinoa

Іноді мені здається, що я обираю надто банальні релізи для гоатів, бо в моїй уяві всі знають про Rinoa й пережили разом лютий хайп цього альбому. А потім я дивлюсь на рік випуску та кількість слухачів і розумію, що напевно є вже ціле покоління, яке навіть не уявляє про існування цієї класики пост-металу. І насправді тут так багато всього, і скрімо, і хардкору, що віднести це до одного жанру буде якось неправильно. На той момент все таке в Британії неформально іменувалось post-Mahumodo і мало доволі впізнаване звучання. Але як хворіли саме цією платівкою, не хворіли більше нічим. Це дійсно був культ. Як можна було вже здогадатися, з цим культом у подальшому сталось буквально нічого. Таке життя.