
колись легендарний прог-гурт формально тепер маленьке незалежне тріо, яке на останніх парах видало дуже життєствердну енергійну роботу, на якій Роді знов співає, як у свої кращі роки (хоча кричати йому так само не варто), й загалом здається, що на цьому альбомі їм вдалось знову зʼєднатися з тим, що завжди робило їхню музику такою неймовірною, а саме безмежна майстерність, оригінальний сонграйтинг і трохи дурості
після уходу Аріфа з їхніми текстами сталась якась біда, просто самий буденний набір найбанальніших слів