
Мадонна так сильно повернулася на танцпол, що його образ буквально завис у плині альбому. І це насправді прикольно, альбом звучить як концептуальна подорож: одномірна танцювальна музика з плавними переходами між піснями – це справді заворожує. Особливо враховуючи, що пісні приємні і вайбові.
Проте щиро не розумію, чому попвиконавиці роблять свої альбоми на годину, коли явно не можуть зробити достатньо цікавим увесь цей час. Усі 63 хвилини CONFESSIONS II проходять наче приємно, але помітно чіпляють лише деякі моменти, а близько до кінця відчувається втома. І саме відчуття, що сам альбом втомився, на останніх трьох піснях зовсім не звучить ефектно.