MONO

нарешті альбом з пізньої дискографії цих легендарних японців, який мені дійсно сподобався, на деяких піснях це навіть можна назвати поверненнями до форми, тої, що була експресивною, емоційною, майже істеричною, по звуку це, мабуть, найживіша робот цього року, все панорамувано просто ідеально

все одно переважно має ці оркестро-хорові аранжування, які з часом набридають та стають скучними