
Воно, напевно, й не дивно, бо нова робота вже ван-мен-бенду присвячена загиблим друзям, тому TAU дійсно лякає, як сенсами, словами, так і звучанням. До вже знайомого пост-металу, який став ще більш розлогим та сладжевим, додалось багато електроніки, з якою Юра почав експериментувати все глибше останнім часом. І чи то ці експерименти надто вдалі, чи в оригінальному жанрі цьому проєкту (як і багатьом іншим) немає що сказати нового, але саме повністю електронна пісня мені сподобалась найбільше — це був якийсь спіритичний досвід при першому прослуховуванні. Також, на мій смак, звук явно набраних барабанів не дуже пасує до цієї лавини різноманітних гітарних ефектів. Платівка все одно знакова і важлива, й заслуговує на набагато ширшу увагу.